У процесі ідентифікації осіб, зафіксованих в архіві негативів та з'ясування інших питань, пов'язаних з яворівською знахідкою 1999 р. виявилось, що в Яворові був ще один фотоархів УПА. То були світлини, виготовлені самими повстанцями в кількості понад 160 екземплярів. їх зберігала Василина Русинюк (Іванчикова), яка померла в другій половині 80-х рр. Вже будучи важкохворого, довірила вона свою таємницю сусідові — Рибчуку Василю (Мільковому), батько якого за симпатії до підпілля був заарештований, вивезений в Казахстан, де пропав безвісти.
Звідки в неї взявся цей скарб, Василина не розповідала. Але веліла зберегти передане "до кращих часів" і натякнула, що була зв'язковою, виконувала кур'єрські функції, добре знала багатьох з підпілля, зокрема Дебринюка Івана,-"Непорадного", троюрідного брата В. Рибчука. Надійна конспірація вберегла її від репресій, а про причетність Василини — одинокої жінки — до підпілля ніхто з близьких, родини й сусідів не здогадувався. Можемо лише додати, що Василина Русинюк народилася 1918 р. в Яворові, в 30-х рр. брала активну участь в роботі аматорського гуртка "Просвіти", зігравши немало ролей у виставах дружного сільського колективу. В якийсь момент, імовірно наприкінці 50-х, вона змінила своє прізвище на сестрине (в родині якої проживала) — Копчук і надалі по документах фігурувала під цим, можна сказати, "легальним псевдонімом".

Ілюк Дмитро(Митник), "Кичера"(?-1951). Місце народження: с.Криве Поле Верховинського р-ну. Кулеметник. Загинув у бою з оперзагоном МГБ в с. Пістині Косівського р-ну. Особу ідентифіковано Петром Підлетейчуком і Василем Портяком. Зображений на знимках: Фото №129, Фото №177,Фото №188 , Фото №189 , Фото №190

Події, що їх зафіксував повстанський фотограф, розгортаються, як вже сказано вище, у часовому проміжку 1945-51 рр. на Гуцульщині, Буковині та румунських Карпатах. Можливо, географія подій ширша, але дані, які б це підтверджували, відсутні. Як відомо, окреслена територія організаційно входила в структуру УПА—Захід (крайовий командир "Шелест", Василь Сидор) військової округи ВО-4 "Говерла" (командир "Грім", Микола Твердохліб) і тактичних відтинків (ТВ) №20 "Чернівецький" та №21 "Гуцульщина". Якщо про командирів ТВ-20 переконливих даних нема, то в ТВ-21 ними були "Козак" (Микола Яворський), а з весни (?) 1946 р. — "Хмара" Мельник Петро. Останній перейшов сюди з ТВ-22 "Чорний ліс", де він командував куренем "Дзвони". Окрім структур УПА, на згаданій території функціонували округи ОУН: "Коломийщина" (окружні провідники: Легкий Григорій з осені 1950 р. — Кулик Іван,; з осені 1951 р. — "Кіров", Роман Тучак. Останній був завербований в агенти МГБ і по-суті ліквідував підпілля на Гуцульщині) та "Буковина" (окружні провідники: Савчак Василь; з осені 1950 р. — Матвіїв Юліан ).

Нумерація негативів архіву та відбитків є досить суб'єктивною, що пояснюється практичними міркуваннями. Відразу після виготовлення світлин виникла потреба їх систематизації, і за основу було обрано сюжетний принцип (портрети "на пам'ять", групові фото, тактичні вправи, святкування Великодня і т. д.) У підсумку кожному негативу був присвоєний індивідуальний номер (в послідовні групи формувались знімки, явно зроблені в одному місці і в один час). Під цими ж номерами світлини архіву публікувались у пресі, тому надалі було НЕДОЦІЛЬНО ЇХ змінювати. Лише з нагромадженням ідентифікаційних даних виникла можливість хронологічної систематизації, яка, на жаль, залишається дуже неповною.
Найдавнішими на цей час світлинами є ті, де зафіксовано Перцовича Івана, що загинув восени 1945 р. в урочищі Діл ( Середній Березів) під час облави (інформація Мирослава Симчича-"Кривоноса"). Зрозуміло, що знімки, де є Перцович Іван мали бути зроблені не пізніше літа того ж таки 1945 р.
Серія світлин (№№ 126-152) відображає рейд в Румунію, який відбувся в червні-липні 1949 р., а найпізнішими є знімки №№ 122-125, які, за переконливими даними Петра Підлетейчука-"Спартака" та Юрія Паєвського-"Жука", зроблені у селі Бабин Косівського району влітку 1951 р.
Окремі світлини мають часову та територіальну співвіднесеність згідно з відомостями, що їх наводять інформатори (вказано у підписах), але зрозуміло: такі дані відносні і можуть бути відкореговані за переконливими аргументами Читачів. Приймемо їх із вдячністю.

Ідентифікація повстанців була би неможливою без активної участі очевидців тих буремних літ: ветеранів ОУН-УПА та літніх людей до 1939 р. н. Опитування проводились як особисто, так і через пресу. Відрадно зазначити, що повідомлення надходили не лише з Гуцульщини, але й зі всієї України, ба навіть з-за кордону. Прізвища та імена інформаторів наведено у підписах до світлин, але особливо слід подякувати п. Юрію ПАЄВСЬКОМУ-"Жуку" (Червоноград), Петру ПІДЛЕТЕЙЧУКУ-"Спартаку" ( Хімчин), Дарії КОШАК-"Христі" (Косів), Володимиру ЯКИМ'ЮКУ-“Аскольду"( Тюдів), Мирославу СИМЧИЧУ-"Кривоносу"(Верхній Березів), Миколі КАЛИНИЧУ-"Оленю" ( Яворів), Марії ШПІЛЬЧАК-"Оришці" (Ямниця), Михайлу СИМЧИЧУ-"Байді" (Верхній Березів), Михайлу БІЛІНЧУКУ (Бурштин), Марії АНТОНЮК ( Камінне), Миколі МІЩЕНКУ (Переяславське, Київська обл.) та Оксані КАБИН-МАТВІЇВ (Косів). Ідентифікація вважалась переконливою, якщо наводились вагомі докази (зокрема фотографії неархівного походження). На жаль, така робота не застрахована від помилок, адже за понад 50 років, які минули з того часу, багато чого стерлося з пам'яті їх учасників та очевидців. Тому в окремих випадках у підписах до світлин стоять знаки запитання (?), які вказують не на абсолютну точність, а на вірогідність ідентифікації. Будемо вдячні читачам за будь-яку додаткову інформацію, що стосується як осіб, так і світлин. Відгуки просимо надсилати упорядникові на адресу: Гуменюк Василь, до запитання, Львів-70, 79070.
Детальна інформація про впізнаних наводиться в підписах до світлин при першій згадці даної особи (або там, де найчіткіше зафіксовано риси її обличчя) чи під індивідуальними портретами в такій послідовності: прізвище, ім'я, ім'я батька, прізвисько сім'ї, псевдонім, роки життя, короткі біографічні дані; інформація про фотографію; перелік людей, що встановили особу на світлині. Надалі дається поклик саме на цей підпис. Абревіатурою /АВР/ позначено світлини, які були в архіві Василини Русинюк. .

У знайденому Кіщуками архіві є 216 окремих негативів (кадрів) на чорно-білій негативній плівці (целулоїдна основа) шириною 6 см (тепер така плівка випускається у вигляді рулонів довжиною 70 см, покритих захисним червоно-чорним папером). Переважна більшість негативів (202 шт.) мають формат 6x9 см, дванадцять — 4,5 х 6 см та один — 6x6 см. Ще один негатив, хоча й близький за розміром до 6 х 9 см, але видно, що вирізаний з іншого кадра більшого формату.

(за чоловіком Петріянчук), дочка Петра, народилась 6 лютого 1929 року в с. Стебнях.Зображена на знимці: Фото №217.