Жовква

Жовква, (анг. Zhovkva), (пол. Żółkiew), з 1951 по 1992 - назва - Нестеров) - місто в Львівській області, районний центр. Засноване в 1597. Міські права отримала в 1603 році. Відома як місто ремісників. В XVII столітті Жовква була резиденцією польского короля Яна III Собеського. В кінці XVII - початку XVIII століть славилась художня школа і школа різьби по дереву. Географічне положення Жовква є адміністративним центром району у Львівській області, знаходиться в 25 кілометрах на північ від Львова і в 35 кілометрах від українсько-польського кордону на розвилці міжнародних автошляхів на Польщу (Львів – Рава-Руська – Варшава) та Прибалтику (Львів – Ковель – Брест). Поряд з автотрасою проходить залізниця Львів – Рава Руська – Варшава. Жовква розташована на межі природних областей: горбогірного пасма Розточчя та сильно заболоченої в давнину рівнини Малого Полісся. Межа природних областей співпадає тут з багатою геологічною, кліматичною, рослинною і тваринною межею в Європі, поруч з якою проходить Головний Європейський вододіл. Це також древня межа земель та князівств Червоної Русі – Галичини і Волині, Звенигородського і Белзького князівств. Біля підніжжя гори Гарай (365 м) – крутого уступу Розточчя, яка здіймається на 150 метрів над прилеглою рівниною, перетиналися важливі шляхи Червоної Русі. Зі сходу на захід проходив шлях на відтинку між містами Димошин (нині м.Кам’янка Бузька) та Щекотин (околиці села Глинсько в 5 кілометрах від Жовкви) і далі на Янів, Краковець, Краків; з півдня на північ пролягав шлях із столичного міста Галича (пізніше зі Львова) на Белз і Холм. Рельєф, природні копалини Центральна (історична) частина міста розташована на підвищеній гряді, яка простягається із сходу на захід, західним краєм примикаючи до північно-східних уступів Розточчя. Біля підніжжя гори Гарай (150 м) гряду прорізає річка Свиня, утворюючи кілька вигинів. В долині ріки в давнину знаходилися великі стави (Сопошинський, Середній і Зволинський), які були осушені протягом XIX століття. Заболочені в давнину території по обидві сторони гряди також поступово осушено і на сьогоднішній день вони повністю забудовані. На південній околиці міста в районі цегельного заводу здійснюється розробка покладів глини в невеликих масштабах, яка використовується для виробництва керамічної цегли. В районі міста виявлено також напірні сірководневі води з температурою на поверхні 39?С, які можуть використовуватися для бальнеологічних та термальних цілей. Історія Місто Жовква було закладене в 1597 році на землях давньоруського поселення Винники, неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 році. А перша згадка в літописах про село Винники відноситься до 1368 року. Винники лежало на межі Звенигородського та Белзького князівства, через територію яких пролягли торгові шляхи з Галича та Львова на Белз та Холм. Розташування поселення на торговій дорозі сприяло його швидкому розвитку. Після розпаду Галицько-Волинського князівства і захоплення його земель Польщою в кінці 16 століття (1588р.) Винники стало власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який згодом одержав королівський привілей Зигмунта III на будівництво нового міста на право назвати нове місто Жовквою (1603 р.). З наданням Жовкві 22 лютого 1603 р. грамотою Сигізмунда ІІІ Магдебурзького права пожвавилося економічне життя міста та околиць, швидше стали розвиватися ремесла та торгівля. Урядування в місті здійснював магістрат, який обирався за згодою власника міста. Для розташування міста Жовкви була вибрана вигідна в оборонному відношенні, вільна від житлової забудови підвищена платформа, де перетиналися важливі шляхи Червоної Русі. Припускається, що гетьман Жолкевський із дружиною хотіли бачити ити розпланування Жовкви за взірцем "Ідеальних міст" італійського архітектора Петра Катанео. Планування здійснив Павло Щасливий, який тоді зводив замок та після нього костел св. Лаврентія. В першій половині XVII ст. Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Ринкову площу, розплановану перед замком, з північного та східного боків оточили житлові кам'яниці з відкритими галереями-підсінням. Припускається, що Жовква своєю красою має завдячувати дружині гетьмана Реґіні, котра дбала за містом, у той час коли чоловік перебував на королівській службі. Після Жолкєвських місто належало родині Давидовичів, а далі Яну ІІІ Собєському. З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собеського. У 2-й пол. XVIІ – на початку XVIІІ ст., місто досконало розбудувалося, отримало низку нових кам’яних будівель, прекрасні садово-паркові ансамблі і досягло свого найвищого розвитку і багатства. У Жовкві діяли п'ять церков, чотири костели, синагога. Славилась високою художністю жовківська збірка живопису, графіки, різьблення, гобеленів, порцеляни, зброї. Прославили місто іконописці та різблярі Жовківського мистецького осередку кінця XVII- поч. XVIII ст. Дослідник історії Жовкви вірменин Садок Баронч висунув версію про народження тут українського державного діяча і полководця, гетьмана Богдана Хмельницького. Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у Жовкві двічі побувало козацько-селянське військо. Під час Північної війни 1700-1721 рр. Жовківський замок з грудня 1706 р. до квітня 1707 р. став резиденцією російського імператора Петра I. Згідно легенди, місцева річка Свиня здобула свою назву після того, як туди впав російський імператор, що перед тим випив надто багато алкоголю. В Жовкву у квітні 1707 року приїздив український гетьман Іван Мазепа. З Жовкви гетьман відправляв посланця до Саксонії, щоб заручитись підтримкою шведського короля Карла XII. У 1880 році, коли Галичина була провінцією австрійської монархії, утворено адміністративний повіт Жовква, що охоплював 74 громади. Проте, у складі Австро-Угорської імперії Жовква почала занепадати. Особливо сльного удару місту завдала Перша світова війна, під час якої місто переходило з рук в руки, а в часі відступу росіян було спалене. За радянських часів Жовква була перейменована (1951) в Нестеров, на честь відомого українського авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова(перше в світі виконання "мертвої петлі") що загинув під час бою неподалік від міста. У 1992 році місту повернули стару назву. У 1994 р. місту надано статус Державного історико-архітектурного заповідника – у ній 55 пам'яток світового, національного та регіонального значення. З 1998 року Жовква є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У 2003 р. до 400-ліття від надання місту Маґдебурзького права центральна частина Жовкви, зокрема центральна площа – Вічева, пережили масштабну реконструкцію, котра частково триває й досі. Вікіпедія Подивитися мапу