Повстанського фотографа звали "Липкевич"

На світлині № 188 з Яворівського архіву УПА першим зліва у другому ряді з апаратом на колінах сидить повстанський фотограф. Зрозуміло, що в цей момент фотографував хтось інший, але факт є фактом — Гаргат Іван, син Онуфрія, перебуваючи в лавах УПА, ніколи не розлучався з фотоапаратом.
...Він народився первістком 1923 р. у згодом багатодітній родині (с. Іваниківка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.) і виростав у загалом небагатій сім'ї. Сестри Марія і Марта, брати Василь, Михайло, Микола і Федір живуть донині, розкидані долею по світах...
Іваниківка впритул прилягає до Чорного лісу, і саме туди подався 20-річ-ний Іван далекого 1943-го, аби 10 (!) років воювати за волю України. Змінювалися окупанти: мадяри, німці, більшовики, але залишався незмінним статус УПА — вона існувала в глибокому підпіллі. У ТВ-22 "Чорний ліс" Гаргат Іван одержав псевдонім "Липкевич" і став стрільцем у сотні легендарного згодом командира ТВ "Різуна" (Василя Андрусяка). Чисельність повстанців у Чорному лісі в 1943-44 рр. невпинно зростала. До підрозділів, сформованих з новобранців, включали "обстріляних" вояків, отож "Липкевич" незабаром
потрапив до сотні (згодом — куреня), де командиром був Мельник Петро, "Хмара". Розлучились вони аж 1951 р., коли провокативна боївка МГБ захопила "Хмару". А до цього були численні рейди Прикарпаттям, бої з оперзагонами та станицями стрибків (про один з них розповідається в "Літописі УПА".— Т. 4.— С. 56-59), а в 1946р. — перехід в ТВ-21 "Гуцульщина". "Липкевич" ніколи не розлучався з фотоапаратом, однак його праця в Чорному лісі ще чекає опрацювання.
Як сказано вище, в "Липкевича" був фотоапарат "Zeiss Ikon" на формат кадра 4,5 х 6 см, але таких негативів у Яворівському архіві всього 12 екземплярів. Проте в рейді в Румунію в червні 1949 р. "Липкевич" був одним з фотографів, що доводить світлина № 130; цілком імовірне його авторство більшості сюжетів, хоча стверджувати таке нема переконливих доказів.
У 1945 р. родину повстанського фотографа— батьків, братів і сестер — виселили до Казахстану. В Україну згодом повернулися лише Василь, Микола та Марта. Марія та Михайло досі живуть в Караганді; там також померли і поховані батьки.
1953 р. за невідомих обставин "Липкевича" схопило МГБ. До слідчого ізолятора в Івано-Франківськ для встановлення особи повстанця возили голів Іваниківської сільради Гаргата Василя Івановича та місцевого колгоспу Василика Василя Григоровича. Вони підтвердили, що "Липкевич" — це їхній земляк Гаргат Іван Онуфрійович, і після цього про нього нема жодних даних. Десь в архівах КГБ, без сумніву, лежить "дєло" героя України "Липкевича" з фотографіями в анфас і в профіль та даними про те, коли і як окупанти позбавили його життя. Але живе справа Гаргата Івана — численні світлини, які донесли нам образи борців за волю України. Вічна Тобі пам'ять, друже! Марія АНТОНЮК, Ганна ГЛУШАК, Федір РОМАНИШИН