Про публікації світлин, виготовлених з архівних негативів до їх віднайдення

У літературі про УПА ми виявили ілюстрації, виготовлені з архівних негативів, причому ці книги видані до 1999 р. На жаль, ніхто з авторів не наводить даних щодо їх походження, хоча абсолютно зрозуміло: йдеться про використання збережених невідомо ким повстанських документів. Варто нагадати, особливо людям після 1989 р. н., що за зберігання матеріалів УПА на території України можна було отримати великий тюремний термін. Однак люди берегли безцінні реліквії, і коли комуністична влада відійшла в минуле, витягли їх зі схованок на світ Божий.
Честь і слава тим, хто так вчинив. А обов'язком і справою честі авторів публікацій є наведення точних даних про оригінальні матеріали УПА. Дуже важливо прослідкувати шляхи пересування повстанських документів (зокрема фотографій) у просторі й часі.

У книзі М. Андрусяка "Грані болю" надруковані світлини №№ 29, 36 і 43. Видно, що оригінали дуже пошкоджені, пом'яті... У книзі М. Томащука "Березови в історії Гуцульщини" опубліковані фото №№ 4, 43 і 117. П. Підлетейчук в книзі "За усміх світанку" вмістив фото №№2, 96 і 122. Петро Содоль прислав копію світлини з румунського рейду (№ 152), а п. Я. Лялька помістив фото №№ 1 і 40 в "Літописі нескореної України" (кн. 2). У вже згаданій книзі М. Білінчука "Доля борця" надруковані світлини №№ 66, 74, 118, 128 і 130. Список можна продовжити, але й наведених даних достатньо, аби твердити: повстанські фотографи не працювали "в шухляду". Незважаючи на величезний ризик, вони виготовляли свою "продукцію" і випускали її в світ. Вони думали про майбутнє й хотіли, аби це майбутнє знало про їх зусилля й подвиги, про повну самопожертву в ім'я України. Знало не з пропагандистських матеріалів, а з "перших рук".
Вони ризикували. Із райвідділу СБУ в Косові було передано низку світлин повстанців. Серед них — №№ 25 і 33. Чи то їх здав у МГБ сексот, чи забрано в повстанців — невідомо. Світлину № 93 карателі знайшли в полишеному схроні. Грималюка Палія, якого впізнали на фотографії, жорстоко побили; невдовзі лікар-самоук помер.
Вони не лише ризикували, але й порушували наказ, згідно з яким фотографувати, а тим більше роздавати комусь готові світлини, в УПА було строго заборонено. Член крайового проводу СБ друг "Микушка" (Григорій Пришляк), оглядаючи збірку світлин з Яворівського архіву, скрушно похитав головою і прорік: "Так-так. Якби мені цей матеріал потрапив у 1945 р., провідникам ТВ-21 було б несолодко... Але з погляду сьогодення неварто було так строго забороняти фотографувати. Гляньте, який чудовий матеріал зберігся!"
Так, вони ризикували. Але хіба не стократ більшою небезпекою було вступити до лав УПА?! Тому віддаймо належне сміливцям, які порушували наказ, але пускали в світ об'єктивну інформацію про себе і свою боротьбу. Бо фотографія — то найбільша правда, яка взагалі можлива.