блог Vasyl Gumeniuk

ЯК ФОРМУВАВСЯ “АРХІВ” ВОЛОДИМИРА ЯКИМ’ЮКА (імовірні механізми)

Стосовно фотографування в УПА у повстанських документах ми зустріли лише одну згадку інструктивного характеру, яка звучить дослівно так: “Нагляд над збереженням правил військової таємниці в слові і письмі, де слід звернути увагу на слідуюче: фотографування відділу і осіб, зв’язаних з повстанчим рухом, на що може дозволити к

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СЮЖЕТІВ

Незважаючи на те, що всі світлини підписані і в цих текстах вказані опізнані повстанці, необхідно ще раз обговорити питання, хто саме і за яких обставин зафіксований у збірці “Аскольда”, а також намітити напрямки подальшої пошукової роботи. Вона буде непростою і об’ємною.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСІБ І МАСИВ ЗБЕРЕЖЕНОГО ЗІ СХОВКУ ВОЛОДИМИРА ЯКИМ’ЮКА “АСКОЛЬДА”

На превеликий жаль Володимир Яким’юк-“Аскольд” не залишив жодних записів про те, хто, коли і за яких обставин фотографував у підпіллі (достеменно точно відомо лише, що він сам цього не робив), як також і того, хто ж зафіксований на цих безцінних світлинах.

ОПИС ЗБЕРЕЖЕНОГО МАТЕРІАЛУ ЗІ СХОВКУ ВОЛОДИМИРА ЯКИМ’ЮКА “АСКОЛЬДА”

Світлини УПА пан Володимир Яким’юк переховував у металічній баночці з-під чаю “Horniman’s Pure Tea” розміром 5х8х10 см, але це, зрозуміло, була, так би мовити “вторинна локалізація”.

ВОЛОДИМИР ЯКИМ’ЮК-“АСКОЛЬД” Частина 2.

Можемо стверджувати, що у референтурі пропаганди Косівщини, яку в 1947-52 рр. очолював Володимир Яким’юк-“Аскольд”, зосереджувалися практично всі інформаційні матеріали підпілля: звіти, комунікати, відозви до населення і окупантів, працівників партійно-державного апарату, світлини і багато іншого.

ВОЛОДИМИР ЯКИМ’ЮК-“АСКОЛЬД”

Яким’юк Володимир Юрійович народився 22 квітня 1922 року в селі Тюдів Косівського р-ну Івано-Франківської області в родині селян. Він був третьою дитиною, а окрім нього батьки виховували ще чотирьох синів (Василя, Івана, Федора і Дмитра) та дочку Олену.

ПОВСТАНСЬКІ СВІТЛИНИ ЗІ СХОВКУ ВОЛОДИМИРА ЯКИМ’ЮКА “АСКОЛЬДА”

До початку 90-х років ХХ-го століття про існування світлин УПА знали хіба що за кордоном, окремі ветерани визвольної боротьби, і співробітники КҐБ, які буквально “полювали” за будь-якими слідами підпілля.