ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСІБ І МАСИВ ЗБЕРЕЖЕНОГО ЗІ СХОВКУ ВОЛОДИМИРА ЯКИМ’ЮКА “АСКОЛЬДА”

На превеликий жаль Володимир Яким’юк-“Аскольд” не залишив жодних записів про те, хто, коли і за яких обставин фотографував у підпіллі (достеменно точно відомо лише, що він сам цього не робив), як також і того, хто ж зафіксований на цих безцінних світлинах. Виняток складають лише декілька сюжетів, використаних Соломією Яким’юк при написанні дослідницької роботи “Участь і доля моєї родини у боротьбі за незалежну Україну” в 2005-му році під керівництвом учителя історії Марії Чоланюк – декого із зображених там повстанців друг “Аскольд” назвав. Тому ідентифікація решти осіб була проведена ветеранами УПА Мирославом Симчичем-“Кривоносом” та Юрієм Паєвським-“Жуком”. Консультації надали дослідник повстанського руху на Гуцульщині Володимир Близнюк-“Невідомий” і Текля Тихан-“Наталка” (родом з Кутів). Частина повстанців опізнана методом співставлення з масивом світлин із Яворівського фотоархіву УПА, перегляд яких було здійснено нині покійними Дарією Кошак-“Христею”, Михайлом Симчичем-“Байдою”, Миколою Калиничем-“Оленем”, а також і Володимиром Яким’юком-“Аскольдом” в лютому 2000-го року. Оскільки більша частина осіб залишилася неідентифікованою, роботу з масивом світлин не можна вважати завершеною. Сподіваємося, що уважно оглянувши цю книжку, багато хто з Читачів упізнає тут своїх близьких і рідних. Ласкаво просимо повідомити про Ваші здогади авторам-упорядникам за адресою: Гуменюк Василь, Львів-70, до запитання, 79070 (або за телефоном 8-095-150-22-59). Переходячи до ілюстрацій, тобто найголовнішої частини даної книжки-альбома, зазначимо таке. Було надзвичайно важко класифікувати збережені Володимиром Яким’юком-“Аскольдом” партизанські світлини, особливо через те, що вони були ним розсортовані на три пакети, хоча найдоцільнішим було би хронологічне сортування. Але об’єктивно зробити цього без чітких вказівок очевидця тих років практично неможливо (будемо сподіватися, що врешті-решт будуть виявлені нотатки “Аскольда” і вони проллють світло на цей аспект проблеми). Тому за основу групування світлин був взятий сюжетний принцип та припущення, що найбільш ранніми є ті, які виготовлені на німецьких фотоматеріалах, зокрема сфотографовані на перфорованій 35-мм плівці. Ми свідомі того, що наведення у підписах до світлин технічних даних щодо кожного знімка може викликати внутрішній протест у переважної більшості Читачів (як неспеціалістів фотосправи), але ці дані (ми сподіваємося) можуть бути використані кваліфікованішими за нас дослідниками для означення чітких хронологічних рамок фіксації того чи іншого сюжету. Адже повстанська світлина – це не лише певне зображення, але й свого роду документальне засвідчення події і за наявності відповідних даних (час, місце і техніка фотографування, хто фотографував) може суттєво доповнити інформаційний вакуум, який, на жаль, займає багато місця в героїчній історії УПА. Тому в тексті підпису наводиться така інформація: з якого саме негатива та імовірно яким способом було виготовлено світлину, на якому фотопапері, а також розміри у міліметрах – загальні та самого зображення (в дужках), номер пакета у сховку. Зазначення, що світлина має рівні краї і чіткі границі вказує на імовірність її виготовлення у фотомайстерні, а не в умовах підпілля.