Сотник "Хмара" — командир загону ТВ-21

На багатьох світлинах з Яворівського архіву зустрічаємо характерну постать військового в пілотці та значком "ОУН-ДУН" на лівому лацкані френча. Його неможливо переплутати з іншими повстанцями, хоча нічим особливим він не виділяється (світлини №№ 41-44, 77, 79, 84-86, 188). Це — сотник "Хмара" Мельник Петро, кавалер Срібного Хреста Заслуги 1-го класу, незмінний командир загону ТВ-21 "Гуцульщина" 1946-49 рр. Справжнє ім'я провідника— Мельник Петро, син Василя. Він народився 10 жовтня 1910 р. (с. Камінне Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.) в родині сільського мельника. Ба більше: хутір, де знаходився млин провідникового батька, дотепер називається Мельники. Але нині нема вже млина, нема й родинної хати... На тому місці племінник командира Василь Бойчук поставив пам'ятний хрест з датами 10.10.1910-27.04.1953. Між ними — героїчне життя, повністю віддане Україні.
Про командира "Хмару" написано багато і детально, зокрема у книгах Петра Содоля "Українська Повстанча Армія, 1943-49" (с.61-62) та Богдана Боди "Петро Мельник — командир "Гуцульщини".

Тут розповімо коротко те, що повідомили про командира ветерани УПА Косівщини, і чого нема в публікаціях.
Петро Мельник став членом ОУН під час навчання у Станіславській гімназії. Пізніше була служба в кавалерії польської армії, участь у польсько-німецькій війні, поранення, німецький полон. Від смерті врятувало знання німецької мови. Потім він став стрільцем батальйону "Роланд" і пройшов військовий вишкіл на території Австрії. Члени батальйону мріяли, що стануть ядром майбутніх Збройних Сил України, а німці вважали, що готують дешеве "гарматне м'ясо". Недалеко від кордону вглиб України пройшли обидва українські військові з'єднання — і "Роланд", і "Нахтігаль" незабаром зупинили і розформували. Але військовий вишкіл згодився для істинно української армії — УПА. У Чорному Лісі, що проліг недалеко від рідного села, Петро Мельник пройшов шлях від інструктора-вишкільника до командира куреня "Дзвони". Його курінь добряче насолив усім зайдам: німцям, угорцям, червоним партизанам, а згодом — і військам МГБ та їхнім прислужникам-стрибкам. Чи не першим "Хмара" придумав таку хитру тактику рейдів: розбивши ворожу заставу, повстанці йшли в зовсім інше місце, де їх найменше чекали. За героїзм і винахідливість КВШ нагородив курінного "Дзвонів" Бронзовим Хрестом Заслуги (березень 1945 р.).
Коли в січні 1946 р. загинув командир ТВ-21 "Козак", Петра Мельника призначили на його місце. Разом з новим командиром прибули на Гуцульщину і його охоронці та близькі друзі, зокрема "Базь" Кузів Василь та "Липкевич" Гаргат Іван. Мирослав Симчич-"Кривоніс" пригадує, що відтинок насторожено прийняв нового командира: "Козак" і "Хмара" Мельник Петросуттєво відрізнялися манерами. Але досить скоро все стало на свої місця. Як військовик "Хмара" був добрим тактиком і стратегом, під його керівництвом підпілля вистояло перед масовими облавами і провокаціями, впродовж більше, ніж п'ять років без будь-якої сторонньої допомоги залишалося організованою силою.
У червні 1949 р. група підпільників ТВ "Гуцульщина" здійснила безпрецедентний подвиг — пропагандивний рейд в Румунію. Двічі пройшовши з боєм кордон і здійснивши похід територією Румунії загальною протяжністю понад 300 км, група повернулася у свій терен без жодних втрат! У тому рейді брав участь і Петро Мельник: одні вважають, як командир, інші — як простий військовик (в УПА бували випадки, коли командування якоюсь операцією здійснював той, хто краще знав місцевість), але так чи інакше цей рейд засвідчив високий бойовий дух українського підпілля.
1951 р. командира "Хмару" з кількома товаришами підступно захопила провокативна боївка МГБ. Почалася масова психологічна атака слідчих з метою схилити відважного і талановитого провідника до співпраці з карателями, а отже — зради. У цій ситуації Петро Мельник проявив неабияку винахідливість: подаючи "надії" і досягнувши послаблення варти, він у слушний момент втік із тюрми і повернувся в рідні краї. При цьому не видав жодного підпільника!
МГБ скаженіло. По всіх агентурних каналах поширювалася "секретна" інформація, що "Хмара" — сексот МГБ й ось-ось почне "здавати" своїх. Розрахунок був простий — внести сум'яття в лави повстанців. Але свого МГБ не досягло. Ще два роки хоробрий "Хмара" воював у рідному Надвірнянському районі.
27 квітня 1953 р. групу Мельника таки вистежили і блокували. У с. Лоєві прийняв останній бій талановитий повстанський командир. Пораненим він прикривав відхід побратимів до останнього патрона, який приберіг для себе. На тому місці в роки незалежності встановлено пам'ятний хрест. Героям — слава!
Володимир ПАВЛЮК