«Україна для мене така свята, що не тільки жити, а й умерти для неї замало!» Осип Мащак Частина 1.

Десь майже посередині віддалі між Хировом і Нижніми Устріками розкинулася досить широка і плоска, як стіл, рівнина. Майже посередині цю рівнину перетинав старий цісарський гостинець, зроблений із товченого каменю, а такий рівний, що люди говорили: "Хоч яйце коти". Тепер це не гостинець, а модерна дорога з асфальтовим покриттям, на якій можна часто, їдучи автомобілем, потрапити на досить глибокі ями. З півночі і з півдня долину облямовують середньовисочинні гірські хребти Бескид. Хребти розчленовані гірськими ярами і потоками, якими стікають гірські струмки, що впадають до річки Стрв'яж, яка випливає не так вже і далеко звідси на польській стороні із села Стрв'яжик.
Річка Стрв'яж тече попід саме підніжжя південного схилу хребта, то наближаючись зовсім до схилу, підмиваючи його в час розливів, то віддаляючись від нього на кілька десятків метрів. Дно ніби вистелене камінням, а вода в руслі така чиста, "як сльоза". Хоч річка і невеличка, але видає дуже мелодійні звуки, щось на зразок природньої симфонії. Тут, на плесах, можна скупатися і навіть наловити рибки. Людина відчуває себе, як в райській ідилії. Гори середньовисочинні і вкриті переважно хвойними лісами, тільки де-не-де є ніби плями листяних лісів. В залежності від віку і порід, а також від пори року рослинні ліси створюють чудовий спектр зеленого кольору. Все це разом благотворно впливає на сприймання та й всю людську психіку. То все описати майже неможливо, треба приїхати, побачити, і тоді можете по-справжньому оцінити безкраю красу наших Бескид.
Тут, поряд з цією дивовижною красою, колись розкинулося гірське село Смільниця. Чому колись? Бо "брати-визволителі" в 1952 році вивезли звідси все населення в село Острів, що на Сокальщині. Але чи не більша частина населення розбрелася і оселилася по селах колишнього Хирівського району. Тепер тут є три чи чотири оселі та погранична застава. Напевне, більшої краси не зустрінеш на гірських курортних разах Франції, Італії, Швейцарії, Австрії та інших європейських держав.
Із далеких-далеких споминів старожилів через село Смільницю із сторони Хирова пронісся кровавий вихор "татарської потопи", який спалив село, а населення вирізав. Тільки дуже незначній кількості родів вдалося сховатися в лісах. Після тої "татарської потопи" чудом збереглися роди Мащаків і Щурів, що стали основою нової сільської спільноти. Саме з роду Мащаків походить такий видатний діяч нашої національно-визвольної боротьби, один із перших членів ОУН, член Проводу Українських Націоналістів (ПУН) на Західно-Українських Землях (ЗУЗ) і навіть у короткому часі Крайовий Провідник ОУН - Осип Мащак Світлина1, Світлина 2.
Народився Осип Мащак в 1908 році, син Андрія і Катерини, в селі Смільниця Добромильського повіту, а потім Хирівського району, в родині заможного селянина, який в той час був війтом села.
А в родині їх було троє синів.
Найстарший Василь, 1901 року. Другим по народженню був Іван, 1907 року народження. Був поважним господарем, любив читати книжку і особливо газету. Ще змолоду навчився читати і писати, закінчив місцеву школу.
Завжди був там, де треба було громаді порадити, піднести, повести.
Ставши дорослим, вступив у Просвіту, був її дуже активним членом, а згодом і Членом Організації Українських Націоналістів, хоч це було підпільно.
А як же могло бути інакше: молодший брат Осип ще, можливо, в гімназії, а може, вже будучи студентом "Львівської політехніки", вступив в ОУН, і це ж запропонував зробити старшому брату.
Не міг брату відмовити, та й самого душа і розум тягнули в Організацію. Ставши членом Організації, почав говорити з ким треба про політичну боротьбу, про спротив ляхам і організовану боротьбу проти польської окупації. Слова часто потрапляли на сприятливий ґрунт, росла Організація, а з нею і національна свідомість громади села.
Люди цього пояснити не могли, але бачили ріст активності членів Просвіти, які через хорові пісні та вистави із класичного українського драматичного репертуару несли в народ свідомість, яка зростала в громаді дуже швидко.
Появилися в селі газети, і на вечірках статечним ґаздам господиням читали статті і полеміку вели такі громадяни, як Живко Осип, Гатала Осип, Гатала Петро, Щур Михайло, Мащак Іван та інші. Саме завдячуючи їм, швидко зростала свідомість громади, а з нею й активність у політичній боротьбі.
Хто міг в той час знати або хоч здогадуватися, що всій цій активності сприяв студент "Львівської політехніки" Осип Мащак.
Він привозив листівки і політичну літературу, а брат і інші ширили її, де таємно, а де й відкрито між громадою. Він спрямовував всю роботу Організації в потрібному напрямку та режимі, давав цінні поради у конспірації та методиці пропаганди. Головне було зроблено, ніби запущено механізм підпільної політичної боротьби не тільки у Смільниці, а й в навколишніх селах.
Осип був наймолодшим сином Мащаків. Він увібрав у себе ті глибинні і незнищимі корені нашої нації.
Ще, будучи учнем старших класів гімназії, поширюючи підпільної політичну літературу, працюючи в "Пласті" УВО і очолюючи його в Перемишській гімназії приймав активну участь в громадському політичному житті.
Всі акції, які проводились у гімназії Осип Мащак організовував особисто, за що неодноразово його штрафували, а то й саджала в тюрму офіційна польська влада.
В ОУН вступив з часу її заснування і очолював молодіжну організацію. Створював осередки в Перемишському, Дрогобицькому, Городоцькому та інших повітах. В "Просвіті", ведучи розмови про наболілі політичні, громадські та господарські проблеми селян, він і сам зростав глибинно і перетворювався у політичного діяча найвищого класу. Особливо сильно і швидко це чинилося, коли Осип став студентом "Львівської політехніки". Там на одному курсі доля звела із такими головними діячами нашого національно-визвольного руху як Степан Бандера та інші, які стали не тільки його політичними друзями Організації, але й особистими товаришами. Чим більше він знайомився з ідеологією української нації, про вождів політичної військової організацій в національно-визвольній боротьбі українського народу за створення Української Самостійної Соборної Держави, тим сильніше відчув, що в серці має те, що не вмирає, як писала ЛесяУкраїнка. Саме ці глибинні святі почуття привели до написання відомого тексту Молитва українського націоналіста, яку мусіли знати напам'ять всі, вступаючи в ОУН, також і в Юнацтва ОУН. Друга половина двадцятих і початки тридцятих років були роками боротьби українського студентства проти "большевизму" і комунізму. Цю пошесть спритно підтримував "пособіями" совєтський консул уЛьвові Юрій Лапчинський. Він і його співробітники зустрічалися зпредставниками українського культурного та економічного бомонду, і навіть надавав грошову допомогу під виглядом совєтської позички«Центросоюзу». Українське студентство відповіло боротьбою із совєтофільством, і в перших рядах цього руху був тодішній студент хімічного факультету "Львівської політехніки" Осип Мащак. Передове студентство виступило рішуче проти опортуністичної політики деяких діячів "Українського Національно-Демократичного Об'єднання" по відношенню до польської окупаційної влади. Чільні діячі цієї партії часто ходили на "чорну" каву до Львівського воєводи. Очистивши українське студентське життя від впливів комунізму, студентство поставило собі за мету створити студентську організацію, котра б орієнтувалася на ОУН. Так постав на першій крайовій студентській конференції15 грудня 1926 року Центральний студентський комітет, членом і одним з організаторів котрого був Осип Мащак. На ІІ-му Конгресі українського студентства в 1931 році створено Союз Українських студентських організацій під Польщею (СУСОП). Була це напівлегальна організація, тому ніколи не було подано в пресі імен її членів, щоб уникнути польських поліційних арештів. Вже на липень цього ж 1931 року організувалось 53 студентських секцій.
Студенти, зорганізовані в секціях, в 1931-32 навчальному році провели 223 засідання, виступили з 921 рефератом в різних товариствах, 116 представлень товариств, 484 організаційних поїздок до різних установ, проведено 145 святкувань і урочистих академій, 206 театральних вистав, охоплено цією працею 309 населених пунктів на Львівщині. Крім цього закладались читальні, гуртки "'Рідної школи", "Відродження", "Сокіл", "Луг".
В 1933 році по усій Галичині проходили Всеукраїнські Віча, на котрих обговорювалась національна жалоба по св. пам'яті Біласові і Данилишину, протиалкогольні та протитютюнові акції. Тоді ішло формування світогляду студентської молоді і залучення її до лав ОУН. В цей час вся робота, як ОУН, так і громадсько-політичних організацій була спрямована на підготовку мас до боротьби за здобуття і укріплення власної Української держави. Змагатись за впливи на суспільні, а згодом і господарські, повітові і центральні товариства, об'єднання було вкрай великою справою тому що, мовляв, молоді не мають досвіду і крім того за ними "полює" польська політична поліція. Робота в Крайовому Проводі ОУН, створення сітки низових Організацій по Галичині, практична боротьба проти пацифікації, яку вели польські шовіністи в Галичині, розробка атентатних планів на головних діячів польської держави вела його на найвищі щаблі національної свідомості і чину.
Особливо гімназійна і університетська молодь, якщо так можна образно сказати, була насичена ідеологією українського націоналізму. Та й не тільки студентська молодь, виходячи із цілі ідеології, глибоко усвідомили, що переломний момент у житті українського народу настав. Що ідея створення УССД може при певному зусиллі перетворитися в дійсність. І цей аргумент глибоко запав в душу і кров молоді. Тому не було такої сили, щоб могла усунути з їхньої душі ці перспективи, ці переконання.
Саме представником такої молоді і був Осип Мащак.
Щоб мої аргументи не були пустим словом, наводжу текст останнього слова Мащака на львівському процесі 27 червня 1936 року: "За мету свого життя вважаю лише службу Україні. Україна була і є для мене такою величною, такою святою, що для неї не лише жити, а й умерти замало. Я хотів у боротьбі за Українську Державу, за визволення українського народу з неволі, у боротьбі за новий соціяльний лад, за соціяльну рівність, за Україну без хлопа і пана знайти ціль свого життя і своє щастя".
Продовження